Методика використання Інтернет-технологій передбачає наступне:
1. Вдосконалення системи
управління навчанням на різних етапах уроку.
2. Посилення мотивації
навчання.
3. Покращення якості навчання і
виховання, що підвищить інформаційну культуру учнів.
4. Підвищення рівня підготовки
учнів у галузі сучасних інформаційних технологій.
Уроки з використанням засобів
Інтернету допомагають вирішити наступні дидактичні завдання:
- засвоїти базові знання з предмету;
- систематизувати засвоєні знання;
- сформувати навички самоконтролю;
- сформувати мотивацію до навчання в цілому і до інформатики зокрема;
- надати навчально-методичну допомогу учням в самостійній роботі над навчальним матеріалом.
Інтернет-технології можуть бути використані вчителем з
наступною метою:
1. Для ознайомлення учнів з
темою і метою уроку, траєкторією навчання, основними ідеями і поняттями, що
вивчатимуться.
2. Як
інформаційно-навчальний посібник.
У навчанні особлива увага
акцентується сьогодні на діяльність дитини з пошуку, усвідомлення аналізу і
синтезу нових знань. Учитель у цьому випадку виступає як організатор процесу
навчання, керівник самостійної діяльності учнів, надає їм потрібну допомогу і
підтримку. Посібники зручно використовувати в тих випадках, коли учень з якоїсь
причини не встиг виконати завдання під час уроку або якщо він пропустив тему
через хворобу. У цьому випадку учні можуть прийти в кабінет інформатики після
уроків і доопрацювати матеріал. І, навпаки, учні які встигають за урок виконати
всі запропоновані по темі завдання, можуть, не чекаючи інших учнів, переходити
до наступного розділу теми або виконувати творче завдання з вивченої теми.
Таким чином, завдяки індивідуальному режиму роботи кожного учня, всі досягають
позитивного результату.
3. Для демонстрації
результатів своєї діяльності.
4. Для контролю знань.
Використання
комп’ютеризованого тестування підвищує ефективність навчального процесу,
активізує пізнавальну діяльність школярів. Серед позитивних характеристик
тестової перевірки можна виділити наступні:
-
підвищується
об’єктивність оцінювання знань;
- зменшуються,
порівняно з традиційним опитуванням, затрати часу;
-
є
стимулюючим чинником;
- контролюється
не тільки велика кількість теоретичних питань, а й практичні навички.
